Пластилін — матеріал, який складається з порошку глини, а також ряду речовин, що не дають йому висохнути (жири, віск та інше). Ліплення з пластиліну допомагає дитині розвинути в собі посидючість та фантазію. Крім дітей, матеріал використовується скульпторами для створення ескізів, а також аніматорами для створення своїх героїв.
Пластилін розробив вчитель англійської школи мистецтв Вільям Харбут в 1897 році. Його задумка полягала в створенні матеріалу, що не висихає на повітрі. Склад першого пластиліну запатентований та не розголошується, але з часом стали відомі деякі з інгредієнтів: стеаринова кислота, вазелін і солі кальцію. Матеріал не висихав та дозволяв студентам без проблем створювати та редагувати свої роботи. Ще одна перевага — перший пластилін не лип до рук, що зробило його ще популярнішим.
З самого початку XX століття, пластилін стали виготовляти в промислових масштабах на німецьких заводах. Крім основних інгредієнтів пластиліну, склад поповнили барвники. У той час, матеріал нарізали вручну і, відповідний відділ, назвали «Алея веселки». Творець пластиліну був такий гордий власним винаходом, що написав книгу, де розкрив понад 100 способів використання матеріалу.
14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України. Усі ці свята дуже взаємопов’язані і виникали послідовно 14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. У народі говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст, ставляться до нього дуже шанобливо. Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І. до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами. Відомий український етнограф Олекса Воропай писав, що після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі, козаки, ідучи за Дунай, несли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова. Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу. Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки. Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті. Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і неробочим днем – Днем захисника України.
Чи знали ви, що надування мильних бульбашок вже давно перетворилося на справжнє мистецтво? Наприклад, англієць Сем Хіт протягом 20 років займається цією справою і був навіть занесений в книгу рекордів Гіннеса. Він створив мильний міхур у висоту 1,5 метра і завширшки 3,3 метра, в який помістилося 50 чоловік.
Прийнято думати, що вперше вони були створені кілька тисяч років тому. При розкопках міста Помпей були знайдені фрески із зображенням дітей, які видувають бульбашки. Деякі стародавні китайські папіруси зображують людей, видувачих прозорі кулі через глиняні палички.
Ми розповімо Вам дві версії виникнення мильних бульбашок:
1. Деякі історики дотримуються думки, що мило винайшли римляни. Вони ж придумали популярну нині розвагу. Стародавні племена перед проведенням урочистих обрядів змащували себе жиром і посипали попелом. Незабаром вони помітили благотворний вплив цих компонентів на волосся і задумалися про створення мила. А потім з'явилися мильні бульбашки.
2. В давнину король однієї з країн віддав наказ усім ретельно вимитися. Ніхто не смів ослухатись, всі жителі прийняли намилюватися милом, терли один одному спини і лише один сажотрус не захотів мити шию. Він взагалі ніколи цього не робив і не збирався надалі. Його посадили в камеру, де він займався розкурюванням улюбленої трубки. Одного разу за ним прийшли стражники і посадили в камеру, де було мило, ванна і рушник. Норовистий сажотрус почув, що якщо він не помиється, то його стратять. Але той все одно стояв на своєму. Тоді йому запропонували викурити останню в житті трубку. В цьому задоволенні він не міг собі відмовити. І уявіть здивування сажотруса, коли замість диму з трубки виникла мильна бульбашка. Вилетівши у вікно, вона засяяла на сонці. Люди, що побачили це диво були здивовані. До вікна тюремної камери збігалося все більше людей. В камеру привели місцевого професора, і він відзначив, що в трубку потрапила мильна вода, звідси і мильні бульбашки. Всі прийшли в такий захват, що вже й не думали про страту. Навпаки, з тих пір сажотрус став знаменитим і почесним громадянином королівства. За купівлю можна було розраховуватися мильними бульбашками, вони стали певною цінністю. І ніхто так і не змусив сажотруса помити шию. Ось така існує весела легенда появи першого в світі мильної бульбашки.
Існує стереотип, що головні споживачі мильних бульбашок - діти, але багато вчених не змогли залишитися осторонь від цієї розваги. Англійський фізик Вільям Томсон у своїх лекціях часто говорив про те, що видуваючи мильну кулю і спостерігаючи за нею, можна зробити дуже багато цікавих відкриттів.
Діти дуже люблять мильні бульбашки. Найбільший захват викликала покупка нового флакону бульбашок, адже тепер можна було видути ще тисячі куль.
У 1994 році Тім Кехоз поставив мету - створити ідеальний барвник для мильних бульбашок. Спочатку результати були слабенькими - бульбашки виходили блідими, ледь помітного відтінку. Були витрачені роки на те, щоб створити ідеальну формулу рідини. Ця формула дала можливість створювати мильні бульбашки, що не залишають слідів на поверхнях.
Цікаві факти з історії розваги
На полотнах художників 17 століття зображені діти, що видувають невагомі мильні кулі. Звичайно, в ті часи спеціальний розчин не використовувався. Мильні бульбашки створювалися з води, що залишається після прання одягу.
Популярність мильних бульбашок дуже виросла в 18 столітті. Цьому сприяло використання в рекламі мила картини відомого художника із зображенням хлопчика, видуває мильні бульбашки.
У всі часи мильні бульбашки були уособленням людського життя, показуючи її швидкоплинність і чарівність.
Перша цукерка – родом з Єгипту Цукерка має історію, набагато довшу, ніж ми можемо припустити. Її минуле охоплює географію всього світу. Кажуть що першій цукерці три тисячі років. Народилася вона в Стародавньому Єгипті і була простою кулькою, скатаною з дрібно порубаних фініків, меду та горіхів. На стародавньому Сході цукерки робили з інжиру, мигдалю, меду та тих же горіхів. У Стародавньому Римі їх обвалювали у макових зернах, кунжуті.
Льодянику на паличці - 500 років До 1489 відносяться перші згадки знайомого нам льодяника. Понад п'ять століть цей виріб із патоки чи меду тішить дітей та дорослих. Коли навчилися робити льодяники на паличці достеменно невідомо. Ідея настільки проста, що, швидше за все, вона народжувалась неодноразово і в багатьох містах. Потім забувалась і приходила знову. Спочатку це були навіть не «півники», а «будиночки», «білочки», «ведмедики». Сироп з патокою наливався у спеціальну форму, збоку вставлялася довга тріска, він застигав там. Потім форма «рознімалася» і виходив той самий знайомий нам льодяник на паличці. Наші прабабусі додавали в льодяник корінь імбиру, за рахунок чого виходив пряний смак.
Щорічно 11 жовтня всі дівчатка світу відзначають своє особисте свято. Діти-це наше майбутнє і головна цінність в житті, тому їм присвячено кілька свят. Всесвітній день дівчаток святкують 11 жовтня, День хлопчиків - 16 квітня, а день дітей - 1 червня.
День дівчаток був заснований в грудні 2011 року Генеральною Асамблеєю ООН. У цей день можна привітати дівчаток зі святом і побалувати з ними, провести час разом і дізнатися про їх інтереси.
Без чого важко уявити яскраве свято? Звичайно ж, без повітряних кульок. Сьогодні їх широко застосовують для прикрашання урочистих заходів та як елемент подарунку. Існує думка, що відпустивши повітряну кульку у небо можна попрощатися й з власними переживаннями.
Цікаві факти про повітряну кульку
Ви коли-небудь задумувалися, що трапляється з повітряними кульками, які запускають у небо? Спершу вони підіймаються на висоту близько 5 кілометрів, а згодом – руйнуються на дрібні шматочки й розлітаються.
"Хвостик" повітряної кульки має назву – Пуцко. Якщо вам спаде на думку проколоти цю частину, надута куля не лопне.
Надувати кульки – доволі корисна дихальна вправа. Відомо, що при глибокому диханні в кров людини потрапляють ендорфіни, а з ними – з'являється відчуття задоволення.
Якщо кулька перебуває на сонці, вона літатиме менше. Річ у тім, що ультрафіолетові промені форсують розкладання латексу. Однак винайшли спеціальні герметики, які збільшують час польоту в декілька разів.
У Сінгапурі встановили унікальний рекорд: з 80 тисяч кольорових кульок створили фігуру робота. На його виготовлення знадобилися дві доби та зусилля 50 людей.
Своєю чергою, наймасовіший запуск повітряних кульок відбувся в Англії у 1994 році. Подія була приурочена до прем'єри мультфільму "Алладін". Тоді в парку Disney запустили безпрецедентну кількість повітряних кульок – 1 592 744 одиниць.
Власним досягненням вирішив здивувати американець Ендрю Даль. Він надув 23 повітряні кулі лише за 3 хвилини. Щоправда, для цього чоловік обрав доволі незвичайний спосіб – надувати кулі носом.
.jpg)
говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем»..jpg)
.jpg)
