Поради психологів про те, як давати раду гніву й роздратуванню у процесі виховання дитини.
Гнів і фрустрація – це
емоції, які відчуває кожен, але не обов'язково всі люди стають їх заручниками.
Обов'язок дорослих перед самими собою і своїми родинами – не дозволяти
негативним емоціям брати гору у взаєминах.
Визнаймо: виховання – це
важка праця. Іноді батьки не в змозі залишити дитину без своєї уваги й на
декілька хвилин, наприклад, щоб прийняти душ. Але навіть якщо ваші справи йдуть
не так кепсько, ви все одно часто відчуваєте фрустрацію. Наприклад, втрачаєте
самовладання, спостерігаючи, як дитина, незважаючи на ваші численні прохання, не
вимикає світло, коли виходить із кімнати.
Багато батьків гримають
на дитину, піддаючись гніву або фрустрації. Це стається не навмисно, а тому, що
через сильні негативні почуття батьки втрачають самовладання. Іноді їм простіше
накричати на дитину, ніж опанувати інші способи впоратися з гнівом і
фрустрацією.
Дослідження свідчать:
якщо батьки гримають на дитину, вона стає агресивнішою. Така агресія може
виявлятися в усній і фізичній формах. Коли ви кричите на дитину, вона лякається
й починає відчувати невпевненість. Також, згідно з дослідженнями, крик здатен
спричинити в дитини довгострокові наслідки: тривожність, низьку самооцінку й
підвищену агресивність. І, навпаки, спокійні батьки дають дитині відчути, що її
люблять і приймають навіть незважаючи на погану поведінку.
Є багато способів
упоратися з негативними емоціями в різних ситуаціях. Зберігати спокій,
виховуючи дітей, – це цілком реально. Розгляньмо поради, які допоможуть вам
долати злість і знаходити мирне вирішення сімейних проблем.
1. Пам'ятайте про негативні
наслідки проявів гніву. Найлегше відразу вихлюпнути свій гнів, проте в
довгостроковій перспективі останнє викличе ще більше проблем. Перш ніж
нагримати на дитину або ще у якийсь спосіб виявити свій гнів, подумайте, що
відбудеться, коли ви заспокоїтеся.
2. Візьміть паузу. Щоб
заспокоїтися, не тільки діти, а й дорослі потребують пауз. Зробіть декілька
глибоких вдихів, дайте собі кілька хвилин, щоб упорядкувати свої думки, – і ви
зможете прийняти ефективніше рішення.
3. Іноді дозволяйте вашим
близьким помилятися. Не потрібно доводити чиюсь неправоту – просто дайте дітям
та іншим членам сім'ї змогу помилятися. Утім, якщо у вас не зникає сильне
бажання показати дитині, що вона не зовсім має рацію, пам'ятайте, що це лише
голос вашого его. Зрозуміло, батьки повинні вчити дитину відрізняти правильні
вчинки від неправильних. Однак, врешті-решт, ви не можете постійно робити за
неї вибір. Їй доведеться вчитися на власних помилках, стикаючись із наслідками
свого вибору.
4. Подумайте, що для вас
важливіше: бути щасливими чи «переможцем». Багато суперечок виникає через
бажання людей будь-що відстояти свою правоту. Якщо ви вирішите, що вам
важливіше бути щасливими, а не виграти суперечку, ваше життя стане більш
приємним, та й загалом ви станете спокійнішими. Тому вирішіть, що для вас
важить більше.
5. Приділіть хвилинку,
щоб дослідити свій гнів. Не варто бездумно вихлюпувати обурення, натомість
приділіть час вивченню своїх емоцій. Уявіть, що ви споглядаєте їх дещо
відсторонено. На що вони схожі? Де у вашому тілі проявляються емоції: у голові,
грудях, животі або десь ще? Чи змінилося ваше дихання? Чи тремтять ваші руки й
чи стискаються кулаки? Зрозумівши свій гнів, ви можете послабити його прояви.
6. Запитайте себе, чому
ви засмучені. Хтось завдав вам фізичної шкоди? Зрадив вас? Знецінив щось
важливе для вас? З'ясуйте причину ваших негативних емоцій – і ви зможете
застосувати правильні заходи, щоб вирішити проблему.
7. Оцініть масштаб
проблеми. Знаючи, що за тиждень настане кінець світу, засмутилися б ви через
те, що дитина кинула на підлогу свій портфель? Звичайно, ні.
8. Шукайте вирішення
проблеми, а не спосіб почуватися краще. Діючи під впливом гніву, ви прагнете
полегшити свої емоції. Не варто кричати на дитину, натомість знайдіть мирне
вирішення проблеми. У результаті це рішення буде кращим і для вас, і для
дитини.
9. Переконайтеся, що ви
розумієте ситуацію. Навіщо злитися на дітей, не знаючи всіх фактів?
Переконайтеся, що дитина справді повелася погано, а не керувалася власним
нерозумінням.
10. Використовуйте техніки
розслаблення. Що частіше ви розслаблені, тим менша ймовірність, що ви
розсердитеся на дитину. Використання технік розслаблення може допомогти й після
того, як неприємна ситуація вже сталася. Навчіться заспокоювати себе.
11. Розглядайте своє
роздратування як шанс навчитися досягати спокою. Кожна ситуація, коли ви
непокоїтеся, – це можливість практикувати свої навички управління негативними
емоціями. У кожній проблемі прихована можливість. Щоразу дедалі краще
намагайтеся давати раду своїм емоціям.
Не дозволяйте гніву,
фрустрації й роздратуванню здолати вас. Ви завжди маєте змогу виявити більше
любові й знайти раціональніше рішення. Шукайте мирні вирішення проблем, а не піддавайтеся емоційним
імпульсам.
