1. Вітання. Вправа «Чарівне дерево побажань»
Кожен учень по колу бере кольорову стрічку і
висловлює добрі побажання одне одному. Стрічку прив’язують до Чарівного дерева.
2. Обмін інформацією «Чи важливий рух для себе та інших?»
Вправа
«Клейовий дощик»
Діти шикуються одне за одним і тримаються за
плечі того, хто стоїть попереду. У такому положенні вони долають різні
перешкоди за маршрутним листом:
-
обійти «широке озеро»
(килим);
-
обійти «змійкою» три ряди
парт;
-
продертися крізь «дрімучий
ліс»;
-
ховатися від «диких
звірів».
Виконуючим вправу, діти не повинні відриватися
від свого партнера.
3. Вправа «Навіщо і чому?»
— Як гадаєш, навіщо ти відвідуєш школу?
— Навіщо потрібний телевізор?
— Навіщо людям потрібний одяг?
— Чому взимку надворі сніг не тане?
— Чому риби плавають, птахи — літають, а люди
ходять по землі?
— Чому предмети падають униз, а не вгору?
— Дмитрик розбив чашку. Що йому слід робити?
— Уяви, що ти заблукав у місті. Що робити? Як
вчинити найкраще?
4. Вправа «Оцінювання ідей»
Діти висувають ідеї щодо проблеми «Чи важливий
рух?», потім оцінюють ці ідеї.
5. Вправа «Дослідник»
— Дослідіть, як пов’язані хмаринка на небі та
квіти. Що поєднує кімнатні рослини і дикорослі?
ХМАРА І КВІТКА
Рано-вранці народилася нова хмарка. Вона була
схожою на маленьку пухнасту кішечку, яка ліниво мандрує по небу. На своєму
шляху вона побачила багато інших хмар. Ось хмара, схожа на собаку,— кішка
вигнула спину. Під час зустрічі з мишкою ненадовго прискорила свій рух у надії
наздогнати її. На хмарі у формі м’якого дивана кішечка солодко задрімала,—
здавалося, вона зовсім не рухається по небу. Відпочивши, кішка залізла на
хмару-дерево і спостерігала за життям, що відбувається внизу, на землі. Подорож
тривала дуже довго. Вона дивилася на зелені пагорби, довгу смужку синьої ріки,
жовте поле пшениці, кольорові будинки і дітей, які весело грають біля них.
«Який прекрасний світ!» — подумала кішечка,
ніжно потягнулася і замуркотіла. Здавалося, всі хмари хочуть униз, повторюючи
своїми обрисами живих істот та різні предмети. Їй також дуже хотілося потрапити
на землю. Але кішечка думала, що це неможливо, що вона так і буде все життя
пливти по небу, і їй стало трішечки сумно. Десь у цей самий час одна
дівчинка винесла в сад і почала пересаджувати з домашнього горщика до інших
садових квіточок крокус. Вона й гадки не мала, як було страшно маленькому
крокусу.
Спочатку він був дуже незадоволений, потім
дуже засмучений, потім почав голосно обурюватися. Тільки чули це рослини,
дерева, травичка.
— Який жах, тут так шумно, тут так яскраво,
тут так незатишно! — стогнав крокус.
— Який нудний сусід нам попався, невже він
весь час у поганому настрої, він такий сумний? — навперебій заговорили інші
садові квіти.
— Мені раніше було дуже добре. Я стояв на
підвіконні, дружив з фіалкою та алое,— почав пояснювати крокус.
— Ми теж будемо з тобою дружити,— промовила
ромашка.
— Годі плакати. Подивись, як тут цікаво! —
сказала маргаритка. Крокус почав роздивлятися по сторонах. Він побачив
метелика, сонечко, величезні дерева, багато зеленої трави. І повеселішав.
— Мені тут подобається. Тільки чому стало темніше?
Ще ж досить рано.
— Це хмари набігли, зараз дощитиме,— відповіла
ромашка.
— Я його тільки з вікна бачив,— із захопленням
прошепотів крокус.
Незадовго до цього наша кішечка приєдналася до
великої хмари. Все довкола шепотіло, що зовсім скоро вони великими краплями
проллються на землю і напоять усе навколо: квіти, дерева і кущі.
Припустився дощ. Колишня хмара-кішка і крокус
одночасно подумали, що новизна і зміни можуть бути дуже цікавими.
Марина Кірсанова
