1. Вітання. Вправа «Букет настрою»
Дітям пропонують із представлених на малюнку
букетів квітів вибрати один і привітатися до друзів: «Доброго дня! Я дарую вам
жовтий букет». Потім учитель розшифровує значення кольору обраного букета:
-
жовтий букет — радісний
настрій;
-
темний букет — сумний
настрій;
-
зелений букет — душевний
настрій;
-
червоний букет — активний
настрій.
2. Обмін інформацією «Чому рух є ознакою життя?» Вправа «Продовж речення»
- Коли я рухаюсь... (стежкою, у сні,
транспортом, думками, кімнатою...), то відчуваю...
3. Гра «Червоне світло, зелене світло»
Одну дитину призначають «світлофором». Вона
стає спиною до інших гравців. Решта стоять на відстані 5–7 метрів від неї.
«Світлофор» кричить «Зелене світло!», діти біжать уперед до нього. Потім
«світлофор» кричить «Червоне світло!» і обертається. Якщо в цей момент хтось
продовжує рухатися, він вибуває. Гра завершується, коли всі діти вибули або
комусь вдається здолати «світлофор», він стає «світлофором» сам.
4. Вправа «Що я чую, що я бачу»
Діти об’єднуються у пари й обговорюють
завдання до казки «Старий пень».
-
Назвіть усе, що бачили
подумки, коли читали казку.
-
Назвіть усе, що чули, коли
читали казку.
СТАРИЙ ПЕНЬ
Росло в лісі велике гіллясте дерево. Навесні
воно вкривалося зеленим листом, білими квітками. Прилітали до квіток бджоли і
джмелі. Поселилися на дереві співучі пташки. Щовесни повертались вони з теплого
краю, знаходили своє дерево й весело щебетали: «Доброї весни, рідне дерево, ось
ми й прилетіли до тебе». Радісно жилося дереву, бо багато було в нього друзів.
Минуло багато років. Постаріло дерево, засохло. Прийшли до лісу люди, спиляли
його й кудись повезли. Залишився тільки пень.
Від суму й самотності покрився він сірим
пилом. Боляче йому було, коли пригадував, як зліталися до нього бджоли й
джмелі, як співали пташки... Прилетіли, правда, якось пташки навесні,
покружляли над пеньком, защебетали тривожно та й полетіли. Пень аж заплакав із
туги. Так захотілося йому чиєїсь прихильності, дружби. Настала осінь. Якось
прибіг до пенька їжак. Вирив ямку та й носить сухі листочки, жмутки пахучого
моху,— стеле зимову постіль.
Зрадів старий пень, лагідний такий до їжака. І
їжак із пнем став ласкавий. Подружилися вони, розповіли одне одному про своє
життя. Аж помолодів пень, зацвів зеленим мохом. Бо є тепер у нього друг.
5. Аплікація «Ваза»
